Украинские художники зарубежом


Захопленість Василя Хмелюка.

Були у Франції Грищенко, Андрієнко, Кричевський, був у Франції на зорі XX ст. Архипенко, була тоді ж Соня Левицька, був з добрий десяток першорядних майстрів. Заходився тоді малювати Володимир Винниченко — спадщина його малярська належить до ряду невідомих, якщо поминути влучні спостереження про нього С. Гординського. Але був також Василь Хмелюк — колорист першої проби. Сьогодні важко назвати кількість створених Хмелюком образів з огляду на те, що вони розходилися по світу одразу після виставок. Та й твори майстра не потрапляли до державних музеїв, а до приватних галерей, маршанів. З самого початку своєї творчості Хмелюк обрав собі за кумира образ людини. Він залишався відданим цій щедрій любові до натури більш як півстоліття праці. Захопленість Хмелюка зображенням людських постатей, портретами є таким самим відкриттям, неповторним дійством, як і його емоційні сплески у жанрах пейзажу чи натюрмортів і квітів. Для Хмелюка Волярі ШарльДюран-Рюель стали тим, чим Тангі для Ван Гога, Піссаро, Гогена... Тангі, Сезанн, Воляр, Хмелюк — це нитка людської духовності, що є нерозривною в часі, який відійшов, а молоде покоління мистецьких Магелланів прокладає шлях майбутньому. Хмелюк швидко "прочитав" книгу сучасного французького малярства. Він мав тверде переконання, що стоїть на шляху, який дає перспективу творчого зростання. Для Хмелюка було важливо знайти точні еквіваленти: почуття - барва. Через це сотні полотен художника мають назви без претензій, але влучні за характером поставлених завдань. Ось деякі з них: "Жінка в синьому", "Жінка в зеленому", "Жінка в червоному", "Жінка в жовтому" тощо. Художник не бавився в урбаністику, як Утрільйо чи Марке. Він охоче обирав безлюдні мотиви, намагався передати стан..., і цеу нього виходило соковито, пастозно, зфактурами, які народжувалися від дотику мастихіна. Хмелюк видобув з палітри стихію кольору, і в цьому він завжди був великий. Хмелюк з хвилюванням писав: "Вступивши на шлях мистецької кар'єри тоді, коли панували знуджені теорії і досвіди, я залишаю за собою спробу з молитвою на вустах слухати знову юний голос чарівної Природи! І пробувати малювати найпростіше на світі. Малювати!" Хмелюк народився, аби малювати, і це його зізнання - як молитва. У всі періоди життя Хмелюк почував себе пейзажистом. Але його стихією також були натюрморти і квіти, що відповідало малярській стилістиці митця. Коли Хмелюк писав: "Я дуже люблю квіти! Квіти, на які дивишся, але які слухаєш...", - то вкладав у такий почуттєвий спосіб семантичний супровід, який треба сприймати як "мелодію душі". Квіти художник малював для "душі"! Н инішня виставка прилучає нас до Парижа, до тих, що українство поєднали із західництвом (окциденталізм за В. Янівим). Маємо почуття поваги до таких людей, як Оксана і Юрій Цвенгроші: підтримуючи своїм колекціонерством класичну національну спадщину, вони перейняті думкою про підтримку нинішніх Грищенків і Хмелюків. Бо нинішнє мистецьке пагіння України справді знаходить меценатів, але не в образі держави - того разу вони приходять інколи із Заходу, а загалом знову-таки через наших збирачів мистецтва, його щирих шанувальників.

Олександр ФЕДОРУК, доктор мистецтвознавства, професор


Львівська галерея мистецтв
Повернення
Альбом
Львів 2006

©2006

Василь Хмелюк.Фрукти.к.гуаш.23х26
Василь Хмелюк.Старий будинок.к.о.36х47
Василь Хмелюк.Пейзаж.к.о.24х29
Василь Хмелюк.Хатина в горах.к.гуаш.30,5х46,5
Василь Хмелюк.Жінка в капелюшку.п.гуаш.26х20,5