Захоплен?сть Василя Хмелюка.

Були у Франц?? Грищенко, Андр??нко, Кричевський, був у Франц?? на зор? XX ст. Архипенко, була тод? ж Соня Левицька, був з добрий десяток першорядних майстр?в. Заходився тод? малювати Володимир Винниченко - спадщина його малярська належить до ряду нев?домих, якщо поминути влучн? спостереження про нього С. Гординського. Але був також Василь Хмелюк - колорист першо? проби. Сьогодн? важко назвати к?льк?сть створених Хмелюком образ?в з огляду на те, що вони розходилися по св?ту одразу п?сля виставок. Та й твори майстра не потрапляли до державних музе?в, а до приватних галерей, маршан?в. З самого початку сво?? творчост? Хмелюк обрав соб? за кумира образ людини. В?н залишався в?дданим ц?й щедр?й любов? до натури б?льш як п?встол?ття прац?. Захоплен?сть Хмелюка зображенням людських постатей, портретами ? таким самим в?дкриттям, неповторним д?йством, як ? його емоц?йн? сплески у жанрах пейзажу чи натюрморт?в ? кв?т?в. Для Хмелюка Воляр? ШарльДюран-Рюель стали тим, чим Танг? для Ван Гога, П?ссаро, Гогена... Танг?, Сезанн, Воляр, Хмелюк - це нитка людсько? духовност?, що ? нерозривною в час?, який в?д?йшов, а молоде покол?ння мистецьких Магеллан?в проклада? шлях майбутньому. Хмелюк швидко "прочитав" книгу сучасного французького малярства. В?н мав тверде переконання, що сто?ть на шляху, який да? перспективу творчого зростання. Для Хмелюка було важливо знайти точн? екв?валенти: почуття - барва. Через це сотн? полотен художника мають назви без претенз?й, але влучн? за характером поставлених завдань. Ось деяк? з них: "Ж?нка в синьому", "Ж?нка в зеленому", "Ж?нка в червоному", "Ж?нка в жовтому" тощо. Художник не бавився в урбан?стику, як Утр?льйо чи Марке. В?н охоче обирав безлюдн? мотиви, намагався передати стан..., ? цеу нього виходило соковито, пастозно, зфактурами, як? народжувалися в?д дотику мастих?на. Хмелюк видобув з пал?три стих?ю кольору, ? в цьому в?н завжди був великий. Хмелюк з хвилюванням писав: "Вступивши на шлях мистецько? кар'?ри тод?, коли панували знуджен? теор?? ? досв?ди, я залишаю за собою спробу з молитвою на вустах слухати знову юний голос чар?вно? Природи! ? пробувати малювати найпрост?ше на св?т?. Малювати!" Хмелюк народився, аби малювати, ? це його з?знання - як молитва. У вс? пер?оди життя Хмелюк почував себе пейзажистом. Але його стих??ю також були натюрморти ? кв?ти, що в?дпов?дало малярськ?й стил?стиц? митця. Коли Хмелюк писав: "Я дуже люблю кв?ти! Кв?ти, на як? дивишся, але як? слуха?ш...", - то вкладав у такий почутт?вий спос?б семантичний супров?д, який треба сприймати як "мелод?ю душ?". Кв?ти художник малював для "душ?"! Н ин?шня виставка прилуча? нас до Парижа, до тих, що укра?нство по?днали ?з зах?дництвом (окцидентал?зм за В. Ян?вим). Ма?мо почуття поваги до таких людей, як Оксана ? Юр?й Цвенгрош?: п?дтримуючи сво?м колекц?онерством класичну нац?ональну спадщину, вони перейнят? думкою про п?дтримку нин?шн?х Грищенк?в ? Хмелюк?в. Бо нин?шн? мистецьке паг?ння Укра?ни справд? знаходить меценат?в, але не в образ? держави - того разу вони приходять ?нколи ?з Заходу, а загалом знову-таки через наших збирач?в мистецтва, його щирих шанувальник?в.

Олександр ФЕДОРУК, доктор мистецтвознавства, професор

---

Льв?вська галерея мистецтв
Повернення
Альбом
Льв?в 2006

©2006