Повернення до традицій

Нещодавно у львівському Палаці мистецтв відбувся творчий дебют двох вихованців Львівської академії мистецтв Михайла Сидоренка та Наталії Кручкевич-Сидоренко. Хоча обоє і перед тим час від часу виставляли свої твори на виставках, львівських та всеукраїнських, однак повно і рельєфно творча індивідуальність кожного з них вирисувалася на персональній виставці, де було представлено понад 250 творів. Вразила на цій виставці творча позиція мистців, — чітко ними окреслена і осмислена. На тлі поширених і модних останнім часом серед молоді поставангардових рішень, нерідко вторинних за своєю суттю, порожніх за формою та змістом, дебютанти задекларували радикально іншу творчу платформу, основану на солідних здобутках європейського та українського живопису першої третини XX ст. Це, по суті, повернення, але на іншому рівні сучасного світовідчуття та формального осмислення, до уроків високої колористичної культури, що була випрацьована на основі європейського ностімпресіоністичного досвіду в 1940-1960-х роках львівською школою малярства, очолювану Р. Сельським та К. Звіринським. Саме від них молоді художники перейняли особливе ставлення до кольору як до визначального чинника у формальній структурі малярського твору та гармонійну виваженість комнозиційно-ритмічної побудови образів. Загалом, у творах молодих художників відчувається вдумливе ставлення до національних мистецьких традицій, до малярського досвіду їх вчителів (В. Щура, Б. Сороки). Однак творчі зацікавлення Михайла Сидоренка та Наталії Кручкевич-Сидоренко не обмежуються лише активним діалогом з образотворчою класикою — у своєму мистецтві вони прагнуть бути цілком сучасними виразниками своєї доби. Саме тому імпульси для творчості вони шукають у навколишній дійсності, довіряючись, з одного боку, незамуленій автентичності безпосередніх вражень від краси рідної землі, а з іншого — жадібно вбираючи в себе нові світоглядні вартості та творчі ідеї сучасного світового мистецтва та культури. Михайло Сидоренко — художник, наділений глибоким, вдумливим аналітичним підходом до творчості. У його невеликій за часом, але інтенсивній малярській практиці (закінчив академію в 1999 Р-) можна простежити значний шлях творчих шукань, зміну різних етапів, коли мистець поступово осмислював різні творчі проблеми. Звідси —його милування пейзажем, натюрмортом, де відсутні сюжети і через це найвиразніше виявляється суть формально-пластичного заду- му. У ряді натюрмортів М. Сидоренка (особливо тих, що виконані у стриманій, аскетичній гамі землисто-коричневих тонів) видно його нахил до конструктивних нросторово-комнозиційних рішень («Пень», 2004), Д° шарденівської простоти та ясності композиційних побудов («Натюрморт З білою пляшкою», 1994- «Натюрморт із синьою вазою», 2004). У малярських полотнах Сидоренка відлунюють переплавлені у його творчому темпераменті уроки світового мистецтва —колірно-композиційна культура майстрів французького малярства початку XX ст. («Натюрморт із червоною калиною», 2003), динамічна пастозність письма німецьких експресіоністів («Натюрморт з оранжевою драпе-рією», 1993- «Букет квітів», 1994) та лірико-епічна настроєність образів природи, побачених ним під час побуту в Петербурзі у творах російських реалістів («Фінська затока», 1994)- У малярських рішеннях М.Сидоренка прочитується його творча спадкоємність із досвідом львівської школи малярства, зокрема Р.Сель-ського та К. Звіринського. Це особливо добре видно у серії своєрідних квазі-абстрактних пейзажних композицій художника, де мотиви природи, подібно, як у Р. Сельського, узагальнені і синтезовані аж до звучання напівабстрактних образів, тонко аранжованих у теплій вохристо-золотистій та холодній сірувато-блакитній колірній тонації. Натомість абстрактно-сюрреалістичні малярські полотна К. Звіринського явно інспірували у творчості молодого художника низку натюрмортів, у яких він зображує розмаїті дрібні пластичні форми (пляшки, збанки, мисочки), розміщуючи їх в умовному просторі картини, — іноді густь, іноді —демонстративно рідко, без жодного логічного зв'язку поміж собою. Мотиви ці надають образам якоїсь незбагненної таємничості, делікатної мелодії тихого співіснування («Речі», 2004, «Натюрморт з хрестом», 2005). Попри усі відчутні у малярстві М. Сидоренка уроки його вчителів та попередників, його твори позначені виразними індивідуальними рисами, своєрідним почерком, якому властива стриманість, гармонійність урівноважених композиційних побудов, м'якість узагальнених пластичних силуетів, а понад усе —інтелігентне оперування кольором завжди у нього злегка притишене, побудоване на багатстві тонких тональних та тепло-холодних контрастів. Окрему групу творів мистця становлять його графічні експерименти із абстрактними формами (рисунки олівцем, літографії, комп'ютерна техніка). Повернувшись в Україну з поїздки до США, художник працював над осмисленням набутих вражень у серії графічних картонів («Джерело», 1995' літографія). Згодом ці формальні графічні експерименти молодого художника стали основою для серії його абстрактних малярських композицій («У лісі», «Композиція І», 2ооі). Останніми роками мистець все частіше звертається до малювання на пленері. Так постали його сповнені тонких спостережень гірські пейзажі Яремчі («Вечір», 2003, «Смерека», 2003), Дзем-броні («Засніжені вершини», 2004, «Холодна весна», 2004), Тухлі (серія осінніх краєвидів — «Сідає сонце. Тухля», 2004, «Гора Маківка», 2004, та інші). Наталя Кручкевич-Сидоренко — художниця більш емоційна і безпосередня у своєму малярському вислові. Образи її — а це, переважно, краєвиди Львова, його мальовничі околиці, гірські пейзажі, квіти та натюрморти — відлуння її артистичної душі, сповнені настрою і тонкої інтимної поезії життя. Творчість художниці увібрала в себе розмаїті пласти української і світової мистецької культури. Це і захоплення полотнами Сезанна, Голена, Боднара, і уроки галицького імпресіоністичного живопису початку минулого століття, передусім інтуїтивного колоризму О. Новаківського та учнів його школи («Віддзеркалення у воді», гооо, «Ритми» 2002, «Бурхливий потік», 2005). Водночас Наталія Кручкевич-Сидоренко виразно базує свою творчість на засадах, характерних для повоєнної львівської школи малярства, і в першу чергу —на досвіді її найвизначнішого представника Р. Сельського. Це добре прочитується у ряді її гірських краєвидів, особливо із Дземброні («Ліс», 2004, «Дзембронські хащі», 2004). Вони чарують вишуканою красою колірного рішення та своєрідною романтикою гірської карпатської природи, що немов овіяна на її полотнах легким ностальгійним спогадом про колись присутнього тут великого майстра. Серед нечисельних портретних робіт художниці, здебільшого інтимних, сповнених вдумливого заглиблення у внутрішній світ людини, майстерністю виконання виділяється портрет її безпосереднього вчителя Левка Щура (2003, полотно, олія). Художниця трактує його портрет з особливою увагою та пієтетом, майстерно підкреслюючи у виразі обличчя та погляді очей глибоку рефлек-суючу натуру художника та педагога. Виконані на пленері пейзажні етюди Н. Кручкевич-Сидоренко, особливо серія мотивів із львівського Ботанічного саду — це одна із найяскравіших сторінок у її творчому доробку. Художниця захоплено вдивляється у невичерпне багатство виявів живої природи, зачарована красою її форми і колірної гармонії у різні пори дня та року. Ботанічний сад, немов відгороджений від решти шумливого, неспокійного світу, став для неї своєрідною творчою майстернею під небом, розрадою серця, де вона, пристрасно вчуваючись у життя природи, намагається зафіксувати одвічну таємницю її повноти і гармонії. Так постала велика серія весняних та літніх мотивів Ботанічного саду, ніби сповнена духм'яними запахами цвітіння, шелестом зеленого листя, синявою неба та ніжним подувом літнього вітру. Все це художниця передає не засобами на- туралістичного копіювання, а прикметною мовою колірних кшталтів, ритмів, узагальнених пластичних форм. Твори Н. Кручкевич-Сидоренко полонять щирістю авторського вислову, тонкою поетичною настроєністю образів та артистизмом виконання. Відчувається, що художник уміє мислити категоріями сучасної малярської пластики, усвідомлюючи себе повноправним спадкоємцем мистецької культури попередніх поколінь.

Любов Волошин
Заслужений діяч мистецтв України

---

Образотворче мистецтво#3-2006
Видання Національна спілки художників України
Київ2006

©2007