Молодые художники

Експеримент Пошук Нові техніки

Графічне мистецтво в Україні займає одне з чільних місць серед інших видів образотворчого мистецтва. Про це свідчить і багатовікова історія розвитку української графіки, і невщухаючий потяг сучасних художників до даного виду творчості. Особливо сприятливі умови для розвитку української графіки виникли у другій половині XX ст. — відкривалися нові видавництва, журнали, систематично проводились виставки, влаштовувались конкурси, відновлювали або розпочинали свою роботу художні заклади, загалом активізувалась творча робота художників. Протягом минулого сторіччя формуються також основні школи українського графічного мистецтва — київська, харківська і львівська. При деяких відмінностях, вони становлять і демонструють в усій багатогранності поняття української графіки на тлі світового образотворчого мистецтва. У формуванні культурного середовища однієї з провідних графічних шкіл України — київської — чільне місце належить Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури. Завдання викладача сьогодні полягає в тому, щоб, окрім передачі професійного досвіду, розкрити саме твор- чу індивідуальну неповторність кожної особистості учня. В академії вивчаються, осмислюються першоджерела українського народного мистецтва як найважливішого духовного чинника художньої освіти України, відроджуються закладені у 20-х роках педагогічні методи підготовки мистця, при цьому розширюється та урізноманітнюється кількість персональних майстерень. Графічне відділення налічує три майстерні — це майстерня книжкової графіки, очолювана професором Г. Галинською, і дві майстерні вільної графіки під керівництвом професора І. Компанця та професора А. Чебикіна. Студенти розробляють найрізноманітніші композиції, широко використовуючи новітні техніки і технології, в т.ч. і комп'ютерні. Творчість випускників майстерні останніх десятиліть багато в чому є визначальною не тільки для сучасної української графіки, а й образотворчого мистецтва в цілому. Художники стають учасниками і призерами престижних конкурсів, виставок, проектів не лише в Україні, а й за її межами. Із появою нових умов для вивчення і перенесення на національний ґрунт всіх найсучасніших та найцікавіших досягнень світового мистецтва, відкриттям нових можливостей для вивчення білих плям національної культури, мистецтва та історії, нових економічних реалій та зміною суспільства мистці змушені активно шукати нові форми і засоби виразності. Велика кількість виражальних можливостей графіки, вивчення різноманітних технік, вміння пристосувати їх та комбінувати з іншими видами і жанрами образотворчого мистецтва дозволила українським майстрам швидко зайняти свою нішу у світовому художньому процесі. Як ніколи різнобарвно виявляється у графіці тяжіння до синтезу мистецтв. Вихованці графічного факультету проявляють велику схильність до експериментування, пошуку нових технік, технологій, засобів художньої виразності. їх творчий доробок демонструє строкату палітру графіки, левкасу, скульптурних форм, живопису, комп'ютерних технологій, фотографії (фотографі-ка), анімації. З кожним роком зростають вимоги до професійної довершеності художніх творів та професіоналізму молодих мистців. Цьогорічний випуск академії відзначається одностайністю викладачів додо дипломників —усі випускники графічного відділення отримали найвищі бали за свої роботи. \наліз розмаїття втілених ідей, сюжетів, технік, їх либоке осмислення і сприйняття філософського іідґрунтя мистецьких творів дають змогу збагну-ги характер пошуків, їх втілення, стає зрозуміло, до в мистецтві з'явилися особистості, майстри і ірофесіонали своєї справи. Індивідуальний підхід молодих художників до своїх завдань був спра-зедливо оцінений викладачами, адже такі твори зажко порівнювати, а належна професійність у їх зиконанні не викликала сумнівів. Так, у книжковій графіці дипломні роботи В.Штанка, О.Ляшук, О.Грищенко, Т.Мірецької, К. Іванової демонструють строкату палітру тема-гичного матеріалу першоджерел: це і українська класика (ілюстрації на тему творів Г. Сковороди ¦Сад божественних пісень» та «Разговор, назьгвае-мьій Алфавит, или Букварь Мира» О.Ляшук, ілюс-грації до творів Б.-І. Антонича «Велика гармонія» З.Грищенко), і тонкий гумор казок Р.Кіплінга ілюстрації до збірки «Просто казки» В. Штанка), рантастичний світ казки К. В.Льюїса («Хроніки Парнії» К. Іванової), і, врешті, занурення усу-іеречливий час пізнього Відродження через магію гворів Нострадамуса (ілюстрації до 12 катренів Мішеля Нострадамуса Т. Мірецької). Очевидно, глибоке проникнення художни-<ів у сутність авторських текстів, відчуття духу _іих творів, багата творча уява і сприяли виник-іенню ілюстрацій, якими можуть пишатися сушені видавці. Не просто, наприклад, збагнути і зідтворити такий складний — і водночас такий іростий —світ філософії Г. Сковороди, його го-товний постулат —«Пізнай себе». Проект мист-<ині О.Ляшук, виконаний у техніці кольорової тіногравюри, включає 15 графічних аркушів, що гворять своєрідний план-схему символічного )бразу — Саду Душі зі Світовим Деревом у центрі. Де Дерево об'єднує три світи: нижній — хтонічний :віт пристрастей і гріхів, середній — символ фізич--юго буття, верхній — образ світу духовного, сим-золічного, мудрості і простоти. Не менш цікавим у трактуванні образності і підхід автора ілюстрацій до казок Р. Кіплінга 3. Штанка. Художнику вдалося передати атмос-реру дитячої, ледь іронічної та доброзичливої каз-ш-притчі шляхом звернення до первісних рисунків наскельної творчості та мистецтва тропічної \фрики, а яскраві кольори акрилових фарб влуч-іо передають спеку пустелі і насиченість тропіків зигаданих далеких країн. Майстерню професора М.Компанця у цьому зоці представлено роботами Д. Кутняхова (серія «Відлуння часу»; папір, змішана техніка), Т. Мельник (серія «Споконвічне»; папір, змішана техніка) га Д. Рубан (серія «Будь-яке життя»; папір, кольо-зовий офорт). Серія гравюр на картоні Д. Кутняхова складається з 5 аркушів під назвою «Праматір», «Ковчег», «Колиска», «Самотність», «Погляд у майбутнє». Художник будує композиції за законом золотого перетину», поклавши в їх основу прості геометричні форми. Динамічні лінії відтворюють жіночий образ, якому надається значення часу: народження —смерті —народження. Ледь окреслена символіка образів у підсвідомості дозволяє провести паралелі з модерністськими творами художників початку XX ст. — наприклад, Кандинського. На противагу формалістичним творам Д. Кутняхова, серія Т. Мельник «Споконвічне» має монументальний характер. Емоційний стан робіт переданий за допомогою ракурсу торса, без жестів рук чи виразу обличчя. Таке трактування теми є несподіваним, адже торс —це втілення тілесного початку, а роботи мисткині відображають втілення духовного світу, емоційного начала людини —ніжності, надії, натхнення, прагнення творити. Гравюри виконано в сіро-сріблястій гамі; збереження тонового балансу між площиною і об'ємом, світлим і темним сприяє гармонійності зображення. Четверо випускників майстерні професора А. Чебикіна — Л. Наконечна (серія «Час пік»; папір, офорт), І.Пірков (серія «Вавилон»; папір, кольоровий лінорит), Н.Журавльова (серія иоліптихів «Крізь віки»; папір, кольоровий лінорит) та Л. Раштанова (серія «Мрії»; папір, кольоровий офорт) —своїми творами ще раз доводять основний принцип майстерні вільної графіки: на першому місці —індивідуальний підхід до теми, матеріалу, техніки, особистості учня і т.д. Наскільки різняться обрані художниками теми та сюжети —це і звернення до історії давнього Вави-лону, прадавньої культури Трипілля, осмислення наслідків урбанізації, і занурення у химерний світ мрій —настільки ж індивідуальними є манера виконання і технічне втілення задуму. Для втілення своїх задумів мистці вдумливо вивчають історичну, філософську, культурологічну та технічну літературу, глибоко занурюючись у незвичні терміни, складну образність, далекі світи та трансформуючи їх у своїх творах. Так, серія з чотирьох поліитихів «Крізь віки» Н.Журавльової присвячена магічним дійствам, що були втіленням трипільського культу родючості. Тому в роботах навіть композиції будуються у формі трипільського посуду. Сім кольорових ліногравюр серії «Вавилон» І.Піркова задумувались, як частина інтер'єра —три великі і чотири меншого розміру, наче глазуровані вавилонські цеглини. Задля досягнення бажаного результату художник створює різноманітні композиційні побудови, вміло використовуючи технічні засоби класичної тонової гравюри. Незвична інтерпретація проблеми перенаселення планети — це дві серії офортів Л. І Іаконечної «Час пік», що мають у собі потужний психологічний елемент —душевну оголеність. Авторка вирішує складну проблему: чи може особистість залишатись собою серед натовпу, чи вона приречена розчинитися в ньому. Знайома проблема —людина і світ по-новому вирішується в роботах мисткині за допомогою ефекту роздвоєння, множення, злиття, поламаних ліній, що використовуються для символічної передачі маси людей. Таке розмаїття творчості молодих, але вже досвідчених майстрів вселяє надію на підтримання гідного рівня мистецької України в майбутньому, адже, врешті, кожен із випускників академії, завдячує своєю творчістю її талановитому викладацькому складу, що успішно плекає і розвиває традиції українського образотворчого мистецтва.

Віктор Кириченко

Образотворче мистецтво #3-2006
Видання Національна спілки художників України
Київ2006

©2007

Молодые художники