Украинские художники зарубежом


Світ творів Святослава Брахнова

Сучасне мистецтво характеризується строкатістю пошуків засобів вираження творчих задумів. І щасливий той художник, який знайшов свій, не схожий на інші, шлях. Споглядаючи твори киянина Святослава Брахнова, відчуваєш, що майстер віднайшов власний «маршрут». Його творчість синтезує гармонію людського буття і схований за алегоріями конфлікт. Роботи мистця —символи: життя і смерті, щастя або безвиході, страждань чи радощів. Роботи художника — книги, які треба прочитувати. В його полотнах немає другорядного або миттєвого: миттєве перетворюється на вічне, другорядне стає головним і набуває особливого змісту. Будь-яка буденна ситуація, урбаністичний краєвид чи сюжетна сцена зводяться, за словами майстра, до певної схематичної конструкції. Кожен твір Брахнова наповнений схованими за конкретними образами, символами, що містять у собі ідейне навантаження. Ці образи можуть читатися як окремо, так і в різних комбінаціях, створюючи нове поняття. Мабуть, тому в усіх роботах місце дії окреслюється досить умовно. Адже берег, на котрому стоїть жінка, чи вода, по якій пливе човен, можна з абсолютною впевненістю розцінити, як втілення певної ідеї. Назви творів також мають символічне значення, пов'язане чи то з сюжетом, чи з їх настроєм: «Корабель дурнів», «Лабіринт», «Тиша», «Віра, Надія, Любов та їх матір Софія», «Червоне місто». Такий філософський підхід Брахнова до творчості спричинений, мабуть, тим, що художник вивчає східну філософію, культуру, володіє китайською мовою, здійснює мандрівки до східних країн, де робить презентації своїх творів. Водночас ґрунтовне знання західних майстрів, захоплення свого часу Антуаном Ватто, Рембранд-том опромінюють його твори «західним» світлом. Поєднання західної та східної культур витворило стиль Святослава Брахнова. Мистець впевнено тримається власної лінії, і при тому робить багато відкриттів, експериментів. Так, у картині «Лабіринт» майстер повністю занурився у «гру» з перспективою і світлом, у «Червоному місті» він шукає гармонію кольорів: червоного, фіолетового, жовтогарячого. Художні засоби, якими оперує мистець, допомагають виявити основну ідею творів, що нерозривно співіснує з її втіленням. Можливо, найголовнішим з елементів кожної роботи є виважений ритм, котрому підпорядкована уся композиція. Так, у композиції «Тиша» —це врівноваженість вертикалей та горизонталей. Ритміка, об'ємний рисунок, який ніби виводить образи у реальний світ, а також властиве художнику сприйняття світу в усіх його виявах дозволяють сприймати роботу, як поєднання живопису, скульптури і явищ філософсько-літературного значення одночасно. Кредо Святослава Брахнова — професіоналізм. Ним відзначається дипломний проект мис-тця «І вчитель сказав...» (2005), де одночасно сконцентровані філософія Сходу, спадщина західних майстрів, Ель Греко, Веласкес, Рембрандт. Натхненне споглядання творів Ф. Кричевського, О. Мурашка, а також захоплення радянською школою монументальної скульптури допомогли витворити Брахнову власний стильовий почерк. У творі «Тайна вечеря» художник по-новому розкрив Подію. Перед нами триптих, частини якого об'єднані змістом і композиційним ритмом. Події, різні у часі, об'єднані однією причинно-наслідко-вою лінією. Євангельські сюжети у творі перетворюються на символ вічності, безконечності, на неспинне і водночас максимально завершене дійство, яке не має конкретного місця дії, визначеного часу. Воно було, є і буде. Воно відбувається незалежно від того, хто живе зараз на планеті — ми з вами чи наші далекі пращури. У лівій частині показано гріхопадіння Іуди. Ця сцена передує найважливішій: у центрі — монументальна постать Христа, в образі якого концентрується ідейний, композиційний та смисловий задум триптиху. Він — Спаситель, як образ Бога, як втілення усієї земної і небесної мудрості та правди, поданий, як велична монументальна постать східного мудреця. Звертаючись до скульптурних зображень Будди, художник гармонійно поєднує в Христі матеріальність людини і нематеріальність Богочоловіка. Ісус зображений під час Тайної вечері, коли він узяв хліб та, поблагословивши його, розламав і дав апостолам зі словами: «Прийміть, споживайте, це —тіло Моє!». Праворуч від Христа зображено Богоматір із терновим вінцем у руках. Ми не знаходимо експресії, яскраво виражених почуттів, горя, страждань. У творі панує прихована сила істини, якій підкорено Всесвіт. Святослав Брахнов наповнює частини триптиха символами та формальними елементами, які пов'язуються та сплітаються в одне ціле. Вибір героїв — Марії, Ісуса, Іуди, які за своєю суттю є абсолютно протилежними, — підпорядкований ідеї страждання. Іуда через внутрішні переживання вдається до смертельного гріхопадіння. Голуб, що символізує Святого Духа і зображений поряд з Іудою, — символ надії на спасіння: Бог прощає усе і до останньої миті життя не покидає людину. Чорний ворон поряд із Марією —образ мудрості та смерті. У такий спосіб автор зрівноважує і, в той же час, протиставляє позитивне та негативне, добро та зло. Але всі невід'ємні полюси світу підкорені вічності, отже циклічності, безконечності подій. Художник підкреслює це формальним елементом — колом, яке вводить в усі частини триптиха: петля — хліб — вінець. У свою чергу, хліб є символом німбу, який увінчує голову Спасителя, а голову Іуди увінчує «німб», але зовсім іншого значення... Твори мистця сповнені символами, загадками, ідеями, що створюють абсолютно прозору та ясну історію — історію людства. Треба відсторонитися від навколишнього світу і зануритися в інший, цілковито несхожий на сучасний і водночас такий правдивий та містичний світ —світ творів Святослава Брахнова.

Лідія Аполлонова


Образотворче мистецтво#3-2006
Видання Національна спілки художників України
Київ2006

©2007

Святослав Брахнов Лабіринт 2006 п.о.
Святослав Брахнов Вічний човен 2006 п.о.
Святослав Брахнов Червоне місто 2006 п.о.
Святослав Брахнов Соняшники 2006 п.о.