ЗОЛОТ? ПЛОДИ КАТЕРИНИ КОСЬЯНЕНКО

Загадку хочете? Просту й не надто просту. Мерехтить, а не зоря. Виблиску?, але не злото. Причарову?, та без ворожчиних трав та замовлянь. Зда?теся? Нате, в?дгадка: картини молодо? мисткин?. Зоря яко? з?йшла ледве вчора. Злото кол?рних пласт?вц?в яко? п?дкорило вередливу Лютец?ю - змагаючись у час? з? злотом ос?ннього листя, що саме занадилося то? знаменно? пори. Причарувало, полонило, заколисало, напо?ло солодким трунком вт?хи - вс?х, хто до того зором долучився. У ?? парадиз? до смаку прийшлося б Франциску з Асиз? - одному з найб?льш запитаних у XX стол?тт? католицьких святих, що йому в?ддали шану Честертон, Каван?-Дзеф?релл? та наш земляк Н?колай Бердя?в. Ассизець, пам'ята?мо, пташину мову розум?в, з тваринками залюбки розмовляв. Але й тут - 'ляльков? вовкулаки' (Мандельштам) несполохано туляться до н?г ваг?тних молодиць, котр? уособлюють та?нство Благов?щення - в робот? 'Б?л? птахи'. Б?л? кон? мережать прост?р 'Лял?', усм?хнен? левенята - окраса 'Пас?ки', сторожа вулика, з яким вони зр?днилися самою природою дерева, з якого ?х вир?зьбила ум?ла рука р?зьбяра. В?вця - ознака 'Золото? пори'; 'в?вц?, схож? на хмарки' згодом виструнчаться б?ля одного ?? театрального макету. Мале й пернате ось-ось випурхне з кл?ток, як? тримають у руках дво? ?нших ж?нок у твор? 2004 р. Дов?рливо глипа? на Богомат?р в 'Золотих яблуках' - вони ж, без 'лапок' ? у ?? руках та на ?? лон?, пес Рябко, разом з хазяями т?шачись споко?м ? достатком, розлитим довкола. Якщо це й ?дил?я - то найменш банальна, з ус?х мною колись побачених. Чи не забагато золота, - так ? проситься на язик (каверзне питання)? Такого - н?, хоча ? це блищить н?вроку. Справд?, пишучи 'Головос?к' - так вона позначила для себе свято стинання голови ?оанна Хрестителя - уника? Катерина пронизливо? натуральности ? надм?рного траг?зму, не кра? серця нам жах?ттями-страх?ттями - хоча ти б не погр?шила проти ?стини, в?ддавши ?м належне, ?? тлумачення теми викрешу? в пам'ят? кадр параджан?вського ф?льму, де у еп?зод? загибел? героя (?ндив?дуально?, а не Священно? ?стор??, що в даному випадку не так ? важливо), кров залива? усю поверхню зображення, а не т?льки голову жертви, вражену топ?рцем. Кона? одна людина - увесь св?т тим кривавиться, уся природа з?тха? ? стогне. Тож невипадково, сер?я 'Т?н? забутих предк?в' (к?льк?сно обчислена 17-ма картинами 2001-2002 рок?в), яка розпукнулася з? студентських роб?т, а вже на ???-му курс? Академ?? Мистецтв художниця раптово надибала на пов?сть Михайла Коцюбинського, конген?ально вт?лену на екран? р?вно сорок рок?в тому - ? вже тод? ?? творц? були захоплен? л?тературним першоджерелом, пор?внявши сво? враження з 'амоком'. Окрем? роботи ново? сер?? спершу планувалися як театральн? еск?зи, але вже тод? авторка порушувала як?сь умовност? цього жанру, а пот?м стало очевидним, що задум може бути зреал?зовано виключно в стих?? 'в?льного малярства'.